Про тих, які 1-го вересня не прийдуть до рідної школи
Про тих, які 1-го вересня не прийдуть до рідної школи 
Півтисячі. П’ятсот. Це багато чи мало? Достатньо, чи буде більше? А якщо мова йде про школу, про учнів? Про тих, які 1 вересня не прийдуть, не сядуть за парти. Їх забрала війна… У них вкрали мрії, надії, їх позбавили майбуття.
Впродовж тижня відбулися зустрічі вчителів фахових дисциплін закладів освіти чотирьох громад. Кожна з них починалася з перегляду короткого відеоролика про дітей, що загинули внаслідок військових дій на території нашої держави. Дитячі очі з екрану благали й наказували всім присутнім жити по совісті, робити по совісті, вчити по совісті.
Фізики, географи, математики, філологи, біологи, хіміки, вчителі мистецтва, трудового навчання та фізичної культури мали нагоду поспілкуватися з колегами, обговорити проблеми, поділитися досвідом та новими знаннями в колі дружньої педагогічної родини. На запрошення Іршавського центру професійного розвитку педагогічних працівників 25 серпня до запланованих заходів долучилися фахівці Навчально-наукового центру підвищення кваліфікації Ужгородського національного університету Тетяна Палько та Ольга Романчак. Гості з обласного центру зустрілися з вчителями початкових класів, завідувачами закладів дошкільної освіти, заступниками керівника закладу освіти. Освітяни мали змогу отримати вичерпну інформацію про підвищення кваліфікації, про атестацію педагогічних працівників, ознайомитися зі змінами, передбаченими реаліями навчання під час воєнного стану, обговорити різноманітні проблеми організації освітнього процесу.
Тиждень пролетів дуже швидко, час летить дуже швидко. Закінчилися серпневі зустрічі, стартує вересневе навчання. І кожен педагог 1 вересня прийде в свою школу для того, щоб вчити по совісті заради півтисячі янголів, яких забрала війна.
Іршавський центр професійного розвитку педагогічних працівників
