За народним переказом колись давно в долині річки оселилися люди. Вони помітили, що під час повноводдя вода забарвлювалися в коричневий колір, ніби колір іржі. Звідси і виникла назва річки Іржавка, а невеличке поселення на її берегах стали називати Іржава, що з часом трансформувалося на Іршаву.

Археологічні розкопки доводять, що ще у VIII-VII ст. до нашої ери в околиці сучасної Іршави, на горі Стремтура існувало добре укріплене поселення-городище, жителі якого виробляли залізо. Пізніше, на цьому місці та сусідній горі Будулів, виникає слов’янське городище Х-ХІ ст. нашої ери.

Перша письмова згадка про заснування міста датується 1341 роком і поселення згадується як Максимгаза (Makszemhaza – дослівно дім, тобто поселення Максима). Тодішнім власником був Максим, син волоського князя Татомира. Вірогідно місцеве населення і надалі вживало первісну назву поселення Іржава, Іршава, Ілошва і тому, коли у 1460 році король Матяш видає грамоту на право володіння, рід Максима починає писатися Ілошваями (de Ilosva). (Цей рід мав багато представників, які володіли численними земельними наділами у Лозі, Білках, Імстичові, Раківці. До речі, останній представник роду по чоловічій лінії помер у 1711 році.)

15-17 століття характеризуються частими війнами, селянськими повстаннями, нападами татар та пошестями. Іршава та її жителі не були виключенням. Відомо, що у 1458 році село було розорено і повністю спалене. Аналогічна ситуація повторилася уже в кінці ХVII ст. під час антигабсбурзького повстання Ілони Зріні. Історичні документи свідчать, що в Іршаві тоді залишилося лише декілька сімей.

У 1692 році іршавська церква вважається філією дубрівської, а духівником є отець Павло. Довгий час поселення Іршава розвивалося доволі повільно. Основні жителі були кріпаками, які працювали на землі. Церковні документи Мукачівської єпархії за 1748 рік фіксують 30 греко-католиків (а інші були протестантами). У 1797 році зафіксована перша згадка про дерев’яну церкву.

На початку 19 ст. населення Іршави розрослося і постало питання про новий кам’яний храм, будівництво якого розпочалося у 1802 році. Перепис 1806 року засвідчив, що в селі проживало 516 гр-кат., яких обслуговував священик Черський Янош.
Уже в 1816 році в Іршаві налічувалося 106 будинків в який проживало 650 осіб, в тому числі 36 поміщицьких слуг, 72 родини кріпаків та 32 родини желярів (безземельних). У 1825 році освячено новий кам’яний храм в центрі міста.
Після скасування кріпацтва, з другої половини XIX ст., розвиток Іршави дещо прискорився. З середини XIX ст. збереглася проста печатка Іршави. На ній зображено поряд з високим деревом селянина у шапці та характерному одязі русина-українця, який у правій руці тримає три рибини. По боках напис угорською мовою: "Поселення Ілошва".

Після революції 1848 - 1849 років, за новим адміністративним поділом Іршава стає центром одного з районів Березького комітату. В кінці XIX ст. поселення отримало право на ринкову торгівлю. У 1874 році в Іршаві почало діяти поштове відділення, запрацювала початкова школа. У 1886 році розпочато будівництво млина, почала працювати лісопилка, розвиваються домашні промисли, ремесло.

У 1900 році в Іршаві налічувалося 266 житлових будинків, в т.ч. 7 кам'яних, 13 саманних, 246 дерев'яних. Із загальної кількості мешканців села - 1315 чоловік - сільським господарством займалось 170 селянських господарств, ремеслом - 90.
Помітну роль в економічному розвитку села зіграло спорудження в 1908 р. вузькоколійної залізниці, яка зв'язала Іршаву з містами Берегово і Виноградово.

Згідно із Сен-Жерменським договором від 10 вересня 1919 року Підкарпатська Русь, в т.ч. Іршавщина, увійшли до складу Чехословацької республіки. За новим адміністративним поділом Іршава отримала статус окружного центру, ставши також осередком політичного життя округи.

В 20 - 30-х роках XX ст. в Іршаві діяли три млини, в т. ч. один водяний, три кузні, лісопилка та невеликий цех по переробці льону. На 1930 рік населення Іршави зросло до 3065 чоловік. Як і раніше, воно, в переважній більшості займалося сільським господарством. Торгівля в Іршаві обмежувалася кількома магазинами, корчмами, рестораном. Щотижня в Іршаві відбувалися ярмарки і ринки.

Наприкінці 30-х років XX ст. в Іршаві діяли початкова і горожанська школи та дитсадок. Охорону здоров'я селян забезпечували два приватні заклади, які обслуговували також жителів усієї округи.

15 березня 1939 року Іршаву окупували угорські війська. З перших днів окупанти встановили жорстокий терор. У першу чергу постраждали українці, січовики та комуністи, яких окупанти вважали найнебезпечнішими ворогами королівської держави. В липні 1944 року все єврейське населення Іршави вивезено в концентраційні табори.

У роки Другої світової війни на Іршавщині діяв об'єднаний угорсько-український партизанський загін Дюли Уста та Івана Прищепи. Він налічував близько 300 бійців. Іршавчани активно допомагали партизанам. 25 жовтня 1944 року військові частини 4-го Українського фронту визволили Іршаву.

Після возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною, Іршава стала центром однойменного адміністративного округу, а згодом району.

В 1947 році її було віднесено до категорії селищ міського типу.
У повоєнний час Іршава стала промисловим центром - продукувала 57% продукції всього району. Тут запрацювали маслозавод, АТП, ткацька ф-ка, комбінат гнуто-столярних меблів, винзавод, промкомбінат та ряд об’єктів соціальної сфери – нова районна лікарня, поліклініка, 8-річна школа, будинок культури, радіовузол, будинок піонерів, широкоекранний кінотеатр, амфітеатр, музична школа, бібліотека.

У 1982 році смт. Іршава перейменовано в місто.

На сьогодні Іршава – це сучасне  місто (10 тис. осіб), районний центр Закарпатської області з рядом приватних підприємств харчової, деревообробної, легкої та металообробної промисловості в поєднанні з відносно розвинутою інфраструктурою.
Цікавий і допитливий турист в Іршаві зможе відвідати столітню залізничну станцію і на власні очі побачити механізми за допомогою яких керували рухом поїздів у повоєнний час, проїхатися по вузькоколійці на уже незвичному для нас «маленькому поїзді», помилуватися краєвидами Боржавської долини з гори Стремтура, побачити води Іршавки з легендарного моста спорудженого за чехословацького правління та доторкнутися до справжньої історії відвідавши районний історико-краєзнавчий музей.

VIII-VII ст. до н.е – поселення доби залізного віку (гора Стремтура)
Х-ХІ ст. – слов’янське поселення в околиці Іршави (гора Будулів)
1341 рік – перша письмова згадка про поселення, яке називалося Максемгаза (тобто поселення Максима)
1458 рік – під час міжусобної війни поселення Іршава було пограбовано і спалено
1460 рік – Ілошвай отримав від короля дарувальну грамоту на село Іршава
1692 рік – іршавський церковний прихід є філією дубрівського, духівником є о.Павло
1797 рік – згадка про дерев’яну церкву
1802 рік – початок будівництва кам’яного храму
1816 рік – в Іршаві налічувалося 650 осіб та 106 будинків
1825 рік – урочисто освячено новий мурований храм у центрі міста
1844 рік – відома печатка поселення Іршава
1874 рік – в Іршаві запрацювало поштове відділення та початкова школа 1882 рік – в Іршаві відкрита двокласна державна школа
1886 рік – почав працювати лісопильний завод, розпочато будівництво млина Кінець ХІХ ст. – Іршава отримує право на ринкову торгівлю
1900 рік – в Іршаві проживає 1315 осіб та 266 будинків
1908 рік – через поселення пролягла вузькоколійна залізниця 10 вересня 1919 року Іршава ввійшла у склад Чехословацької республіки і отримує статус окружного центру
1930 рік – в Іршаві проживає 3065 осіб
Кінець 1930-х рр. – в Іршаві відкрилася горожанська школа і дитсадок
15 березня 1939 року Іршаву окупувало угорське військо
25 жовтня 1944 року Іршава була визволена частинами Червоної армії
29 червня 1945 року Іршава стала центром однойменного адміністративного округу
1946 рік – відкрили будинок культури
1946 рік – починає функціонувати перша в Іршаві лікарня
1946-1948 рр. збудовано кінотеатр, поліклініку, райунівермаг «Жовтневий», два спеціалізовані магазини.
1947 рік – село Іршаву віднесено до категорій селищ міського типу
1947 рік – розпочато будівництво восьмирічної школи на 280 учнів.
1947 рік – створено промкомбінат
1954 рік – засновано Іршавську меблеву фабрику
1956 рік – запрацювала музична школа-восьмирічка
1956-1958 рр. після реконструкції утворюється ткацька фабрика.
1963 рік – Іршавський винзавод введений у дію
1965 рік – на базі Промкомбінату засновано Іршавський абразивний завод
1965 рік – збудований кінотеатр «Дружба»
1965 рік – розбитий парк культури і відпочинку. 1968 рік – засновано Іршавремверстат
1969 рік – в Іршаві мешкає 6200 осіб
1972 рік – у місті розпочато будівництво багатоповерхової житлової забудови.
1972 рік – починає діяти Центральна районна лікарня на 300 ліжок, є 11 стаціонарних відділень.
1973 рік – запрацювала чотириповерхова поліклініка, прийом проводять 21 спеціаліст.
1980 рік – проведено центральну каналізаційну мережу. Перебудовано водопровідну мережу.
1982 рік – Іршава отримала статус міста
1991 рік – м.Іршава вперше офіційно святкувала річницю (650 років) першої письмової згадки заснування поселення.
1992 рік – розпочато будівництво нового корпусу рай лікарні (пологовий будинок).
2001 рік –  розпочинає роботу акушерсько-гінекологічне відділення, 1-ша черга.
2007 рік – створено районний історико-краєзнавчий музей РБДТ.
Квітень 2011 року – запущено в експлуатацію 1-шу чергу новозбудованого міського стадіону.
Серпень 2011 року –  запущено в експлуатацію пологове відділення ЦРЛ, 2-га черга.
Жовтень 2011 року – відновлено роботу дошкільного навчального закладу №4 (ткацької фабрики),  встановлено 5 дитячих ігрових майданчиків за сприяння Степана Деркача.
2011 рік – м. Іршава вдруге офіційно святкувала річницю (670 років) першої письмової згадки заснування поселення
2012рік – в Іршаві, по вулицях Гагаріна, Білецькій, Шевченка висаджено 175 саджанців японської вишні (сакури).
Квітень 2012 року – пологове відділення обладнано найсучаснішими європейськими медичними апаратами з ініціативи Віктора  та Павла  Балогів.

Квітень 2017 – перші вибори до Іршавської ОТГ.