Ця війна показала не так усьому світу, а перш за все нам, ким ми є. Хто ми такі і на що здатні. Зараз складно зустріти людину, яка б сумнівалася, що наша нація як ніколи згуртована. У нас тепер спільні мрії, ідеї та мета.

І поки в Україні палає війна, кожен чітко усвідомлює – потрібно бути корисним. Віддавати максимум знань, зусиль та навичок, щоб наблизити день, коли можна сміливо сказати – перемогли.

У нас на обліку вже понад 2 тисячі внутрішніх переселенців, які покинули домівки, рятуючись від ворожого вогню та принад «руского міра». Більшість із них, що неабияк дивує і радує, не планує сидіти склавши руки. Евакуйовані чоловіки й жінки стають волонтерами та допомагають як тільки можуть.

Сергій з Харкова прибув в Іршаву з родиною. Коли почались перші бомбардування він чітко зрозумів – потрібно рятувати сім’ю. Попри виснажливу дорогу та кілька безсонних ночей, вони зуміли знайти прихисток. Чоловік за професією юрист, а дружина та теща – лікарі. Саме медичний напрямок і обрали, щоб бути максимально корисними тут, в безпечному тилу. Завдяки власним знайомствам за кордоном, пан Сергій уже декілька разів завозив гуманітарні вантажі. Переважно це медикаменти, яких часто бракує нашим військовим на передовій.

Ще один харків’янин, який колись керував одним з потужних заводів області, а зараз на пенсії – пан Михайло. Він, як і багато інших, знайшов прихисток у нашій громаді. Однак пасивним чоловік бути не хоче. Зараз він активно включився в роботу та налагоджує надання послуг з ремонту автотранспорту. Вік, каже, не перепона – головне, щоб усі робили те, що вміють найкраще.

Таку ж думку поділяє і Марія з Києва. Жінка за фахом психолог. Хоч і сама була очевидцем воєнних жахіть – зараз надає психологічну підтримку тим, хто врятувався від «асвабадітєлєй». Чимало внутрішніх переселенців, зокрема значний відсоток дітей, потребують фахової підтримки, щоб відійти від стресу та прийняти нову реальність і навчитися жити з цим. Тільки тоді, каже пані психолог, людина може акумулювати свої резерви та налаштуватись на конкретну мету.

Це тільки кілька прикладів, як переселенці включаються в роботу на місцях. Кожен прагне приносити користь та задіяти власні професійні навички. У нашій громаді зараз чимало інженерів, лікарів, вчителів, ІТ-шників, фахівців робітничих професій, які вже зголосились допомагати. З такою шаленою підтримкою Перемога точно за нами.

Слава Україні!