Сумна звістка
Цього тижня перестало битися серце воїна-афганця, голови Іршавського низового осередку ветеранів Афганістану Івана Михайловича Грицаковича. Іван Михайлович був людиною простою, доброзичливою та творчою. Завжди допомагав своїм побратимам. Писав вірші про війну, про Україну, про кохання. Випустив поетичну брошуру "Палали гори». Був нагороджений медалями "За відвагу", "За бойові заслуги", "За доблесть". Іршавська міська рада висловлює глибокі співчуття рідним та близьким. Нехай земля йому буде пухом.
Іван Грицакович
Сивина
Сивина, сивина
Третю чарку
Вип’єм до дна,
Вип’єм стоячи, браття,
за тих,
хто з афганських доріг
повернутись не встиг.
Замовчали…
Гірко сльоза покотилась.
Владні структури
про нас забули.
- Хіба то війна? -
нам сказали.
Яка нам різниця!
Звідки ж їм знати,
що пацан у Пандшері
розірваний вщент
допомоги просив.
А хлопець з Іршави
з пробитою кулею фляги
потріскані губи водою мочив.
А брати з Кандагара,
Шинданта, Кабула,
Кундуза, Баграма
і Пулі-Хумрі.
У муках вмирали
на гарячій броні.
Та звідки тим знати.
Хіба то війна?
І лишилася нам сивина…
Сивина … Сивина…
Третю чарку
вип’єм до дна.
