В Іршаві запалили свічку пам'яті за жертвами голодоморів
Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодоморів 1921–1923 і 1946–1947 років. У 2006 році Законом України Голодомор визнаний геноцидом Українського народу.
21 листопада 2025 року біля меморіального знаку жертвам голодоморів в Іршаві провели мітинг -реквієм. Зібралися керівництво громади, представники установ та організацій, духовенство, працівники міської ради, громадськість, школярі, молодь та небайдужі громадяни із запаленими свічками та лампадками. На столі стояли хлібина з тризубом, свічка та сніп із колосками.
Захід відкрився виконанням Державного Гімну та хвилиною мовчання за замореними голодом українців. Ведучий, директор Іршавського міського центру позашкільної освіти Юрій Буряс нагадав про трагічні сторінки нашої історії, про мільйони невинних життів, які обірвалися через штучно створений сталінським режимом голод. Нині відбувається подібне – геноцид української нації путінським режимом. Але боротьба триває.
Учениця Іршавського ліцею №1, вихованка театральної студії «Пролісок» БК Богдана Шпиньович виступила з поезією про Голодомор. Опісля, присутні поклали запалені лампадки до підніжжя памятного знаку.
Священнослужителі міста відслужили панахиду за жертвами голодоморів та невинно вбитими, просячи Бога упокоїти їхні душі.
Після скорботного заходу міський голова Віктор Симканинець разом із керуючим справами (секретарем) виконкому Іршавської міської ради Іваном Матіко піднесли живі квіти та лампадки до ще одного пам'ятного знаку жертвам Голодомору, що знаходиться на території храму святителя Василя Великого (козацької церкви), що на набережній.
Шановні жителі громади, у суботу, 22 листопада о 16:00 закликаємо усіх згадати в Загальнонаціональній хвилині мовчання про мільйони людських життів, які Україна втратила через Голодомор і масові штучні голоди. А також долучитися до загальнонаціональної акції "Запали свічку пам'яті за жертвами Голодомору. Борись за Україну та підтримуй воїнів" - запаліть свічки на підвіконнях. До речі, ця ідея належить американському історику й досліднику Голодомору в Україні Джеймсу Мейсу, який одного разу побачив офорт – автопортрет Т. Шевченка зі свічкою в руках. Кожен вогник у вікні – це свідчення того, що ми, живі, пам’ятаємо про померлих, це вияв нашої скорботи і віри в майбутнє.
Інформаційні матеріали до 92-х роковин Голодомору 1932–1933 років від Українського інституту національної памяті https://surl.lu/esdgsj
