У Лозі відкрили меморіальну дошку захиснику України Олександру Князю
24 квітня 2025 року на фасаді Лозянської ЗЗСО I-II ступенів Іршавської громади урочисто відкрили меморіальну дошку захиснику Олександру Князю. Вона розташована поруч із дошкою іншого Героя з цього села - Юрія Соколачка.
Захід відбувся за участю очільника Іршавської МТГ Віктора Симканинця, представниць відділу освіти, охорони здоровя, культури, сімї, молоді та спорту міськради Ольги Галас та Наталії Костак, представника ветеранського простору «Вдома» Івана Микити. Мітинг - реквієм, ведучими якого були учні школи, відкрили Гімном України. Міський голова у вітальному слові сказав, що не описати словами відчуття, коли гинуть наші Герої, тому ми в тилу повинні працювати на Перемогу. Останні благодійні акції до Великодня на підтримку захисників, до яких долучилися школи громади, цьому підтвердження. «Ми повинні не забувати про подвиг наших захисників, бо завдяки їм ми маємо можливість працювати, реалізовуватися в житті, - продовжив голова. – Пам'ять — це те, що живе в наших серцях, те, що не дає нам забути про найважливіше: про Героїв, які віддали своє життя за свободу і незалежність України у війні з росією». Очільник громади вклонився батькам та рідним Олександра Князя. Разом з ними виконав почесну місію - відкрити дошку.
Ведучі ж коротко познайомили із автобіографією Героя. Олександр Князь – солдат, старший навідник мінометного взводу механізованого батальйону. Народився 25 січня 1986 року в Лозі. Навчався в цій школі, потів закінчив ПТУ № 32 у Білках, де здобув фах електрогазозварювальника. Працював на Іршавському абразивному заводі та в КП «Тепло – Місто», звідси й був призваний в АТО. Служив у 128 -й бригаді. У 2016 році нагороджений медаллю «За жертовність та любов до України». У 2022 році з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну продовжив захищати Батьківщину. Востаннє батьки розмовляли із сином 27 січня 2024 року. Мати нам розповіла: «Казав мені: «Ти тільки не переживай». Так повторив кілька разів, ніби прощався», - каже пані Магдалина. А за два дні, 29 січня, Олександр загинув при виконанні бойового завдання на Донеччині. В рідному селі його зустрічали навколішки, вистеливши коридор лампадками та квітами. Прощалися з ним у храмі Різдва Пресвятої Богородиці. Поховали на сільському цвинтарі, що неподалік храму. Олександр був найменшим сином, власної родини не мав. Мама згадує: «Все казав: «Мамко, вернуся з войни та вжинюся»…
…Звучить хвилина мовчання за Героєм та всіма загиблими захисниками. Священники на чолі із настоятелем храму Різдва Пресвятої Богородиці о. Василієм відслужили панахиду, опісля священник освятив меморіальну дошку. Гості, школярі та вчителі поклали квіти. Мітинг - реквієм завершився, як і розпочинався, Гімном України. Учні віднесли квіти й на могилу захисника.
