"Мрії, спалені війною" написала мати загиблого Героя з Климовиці
Цьогоріч на ужгородському «Патенті» світ побачила книжка колишньої вчительки історії та правознавства Климовицької гімназії Наталія Шаленик під промовистою назвою «Мрії, спалені війною». Жінка присвятила видання сину Дмитру, котрий загинув у російсько - українській війні, й загалом всім, хто віддав життя за волю, свободу, незалежність і територіальну цілісність України.
Син Наталії Шаленик Дмитро працював у згаданій гімназії вчителем з фізичного виховання, прививав дітям любов до України, почуття патріотизму. Дмитро був люблячим сином, братом, чоловіком і батьком двох дітей Соломії та Дмитра. Любив куховарити, вмів всьому дати раду, про таких кажуть: майстер на всі руки…У перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну Дмитро Шаленик пішов у перших рядах добровольців, хоча мав бронь. «Мамко, я не буду втікати, не буду ся прятати», - казав мені, – нині із сумом згадує Наталія Федорівна. – Я му щи вповіла: «З Богом, дітино, з Богом!». За кілька місяців прийшла трагічна звістка. Дмитро загинув 12 травня 2022 року у Гуляйпільську на Запоріжжі: його вразив уламок ракети, коли готував сніданок для побратимів. Д. Шаленик нагороджений орденом «Хрест Героя» та «За мужність» III ступеня. В історико -краєзнавчому музеї гімназії створили куточок пам’яті. Д. Шаленика та ще одного учня Івана Базя увіковічнили на меморіальній дошці на фасаді гімназії. Ще 8 колишніх учнів цього навчального закладу у Климовиці нині захищають Україну…
Книжка, яка має аж 350 сторінок, вміщує передмову Віталії Лендел, нарис місцевого журналіста Михайла Ісака про Дмитра, фотогалерея загиблих Героїв, основу складають поезії Наталії Шаленик, які написані впродовж 2014 -2024 років. У них - щирі й глибокі розповіді про нездійсненні мрії сина, про реалії війни, про героїзм, біль і незламність українських воїнів. Зокрема, у вірші «Непереможні українці» закликає:
Тікайте кацапи у сибірський край,
Не по зубах вам український плай.
Україна була, є і буде вічно жити,
Тікайте, збоченці, навчіться любити…»
Чи у вірші «Безумці»:
…Вистоїть в бою Ненька Україна,
З попелу підніметься вільна.
Скине тисячолітні пута жертви,
Змусить табло рабства стерти…
У книжці й вірші - переживання через втрату сина, які не вдасться читати без сліз.
«Мрії, спалені війною» Н. Шаленик вже презентувала в рідній гімназії. Захід приурочила до 3 роковин війни росії проти України. По кілька примірників жінка роздала в бібліотеки Іршавської ТГ, підписала книжку й міському голові Віктору Симканинцю.
А от викладати думки на папері для матері загиблого Героя – своєрідна психотерапія. Й це вже третя її книжка. До того світ побачили «Климовиця. В обіймах лісів та садів» та «Якби стежки заговорили. Климовицькі перекази та легенди». Однак це перша книжка про війну. Наступна, яку вже планує Наталія Шаленик, теж буде присвячена реаліям сьогодення. «Заради онуків живу й борюся далі», - резюмує авторка.
«Герої України не вмирають,
Їх московські окупанти вбивають
У жорстокій і підлій війні.
Не пробачимо, не забудемо
ці роки страшні»...
