В Іршаві присвятили захід композитору й фольклористу з Імстичова Петру Світлику
Днями в залі Іршавського міського центру позашкільної освіти відбувся семінар -практикум із працівниками закладів культури Іршавської міської ради на тему «Подвижник з Боржавської долини» до 124 – річниці з дня народження самодіяльного композитора, етнографа, фольклориста та видатного народного вчителя Петра Світлика із Імстичова.
Організувала й модерувала захід провідна методистка Іршавського БК, заслужена працівниця культури України Оксана Сідор.
Присутній на заході заступник міського голови Іван Васильцюн передав вітання всім від міського голови, і нагадав, що народ, який не знає минулого, не має майбутнього. «Наше завдання зараз - зберегти й не загубити те надбання, що маємо, передати наступному поколінню, бо нині за це воюють й наші захисники».
Колишня вчителька української мови й літератури шкіл у селі Білки, відмінниця народної освіти Марія Келемен зупинилася на цікавих фактах про фольклориста, оскільки досліджувала його життєвий і творчий шлях, що вилилося у книжку «Петро Михайлович Світлик: Подвижник з Боржавської долини». Більш глибше дослідити постать П. Світлика сприяв випадок. «Я досліджувала творчість Василя Гренджі -Донського, але працюючи в архіві у Берегові, натрапила в тогочасних журналах «Віночок для карпатських діточок» та «Подкарпатська Русь» на матеріали Петра Світлика. Багатогранність цієї особистості навіть важко описати, - каже М. Келемен. Кілька штрихів із біографії.
Петро Світлик (1901 -1973) народився в селянській родині. Але спраглий до навчання у 1921 році Петро вступив в ужгородську учительську семінарію (препарандію), де директором був о. Августин Волошин. За завданням професора Олексія Приходька студенти збирали по селах пісні, займалися їх обробкою. На другому році навчання П. Світлик вже співав у хорі. Потім було вчителювання у Великому Бичкові, Новому Давидкові, Кушниці, із 1934 року - у Білках на Іршавщині. Викладав географію та історію. Його учнями були письменник Юрій Мейгеш, професор Василь Гомонай, журналіст Михайло Ціцак (співав в його хорі). Повністю віддавався роботі, створив шкільний хор й понад 30 років керував ним. У 1934-1936 роках він разом із хором з ініціативи Івана Панькевича кілька разів виступав на кошицькому радіо. Одну з пісень «Голубе, голубе» виконував сам Петро Світлик. «Можете уявити, щоб в ті часи на радіо звучали пісні Боржавської долини?!» - веде далі доповідачка. У 1937 році видав у Празі усні перекази. До речі, тільки на околиці Білок записав понад 100 прислів’їв і приказок, у журналі «Подкарпатська Русь» надруковані народні повір’я, примовки й «обичаї» села Імстичова, які зібрав фольклорист. Має статті й із народної філософії. Петро Світлик любив свій край, дбав про освіту й музичну культуру краян.
Щодо особистого П. Світлика, то разом із дружиною Оленою, яка теж вчителювала, виховали 6 дітей, п’ять з них здобули вищу освіту. Діти успадкували талант батька, вчителювали й вели у школах хори…
На завершення заходу вийшов хор ветеранів при МБК, яким керує вже згадана Оксана Сідор. Вона ж розповіла, що певний час концертмейстером їхнього хору був син Петра Світлика Віктор. Так от хор виконав "Шуміла діброва" й "Сидить сокіл..."- в’язанки закарпатських народних пісень, зібраних в Імстичові. Перша в обробці П. Світлика, інша - в обробці його сина Михайла. Звучали й народна пісня «Сама тому мати винна…» в обробці П. Світлика та «Рідна Верховина» на слова і музику Михайла Кречка, солірував Семен Цібеленко.
