Вчительці з фізики Ксенії Цуцковій виповнилося 100 років
4 лютого в родинному колі 100-річчя відзначила колишня вчителька фізики Іршавської середньої школи (нині ліцей № 1) Ксенія Цуцкова.
Із солідним ювілеєм іменинницю прийшли вітати міський голова Віктор Симканинець, голова правління Іршавської райспоживспілки Сергій Лупак, голова Іршавської районної організації ветеранів України Петро Король та секретар організації Людмила Митровцій. Гостей зустрічала разом із сестрою Тамарою, донькою Наталією, сином Анатолієм.
Міський голова вітав ювілярку від себе, виконкому й депутатського корпусу. «Робота педагога, робота з дітьми напевно дала можливість жити в гармонії і в родині. Мали натхнення творити, навчати, любити, бути, як кажуть, повноцінним жителем планети Земля. Я дуже радий, коли приходжу до довгожителів, бо заряджаюся їхньою енергією. Хай Бог дає натхнення прожити ще довше, здоров’я, серенчі Вам, щедрот, щоб родина була щасливою. Словом, все про що мріє мама, бабуся і прабабуся». Опісля гості вручили квіти й подарунки, всі разом заспівали «Многая літ..».
Ксенія Йосипівна родом з міста Бар Вінницької області. Після війни (Другої світової) закінчила школу, Вінницький педагогічний університет. Після навчання направили вчителювати на Закарпаття, у село Дубрівка Ужгородського району. Приїхала разом із двома подругами з Одеської та Чернігівської областей. У Дубрівці вийшла заміж. Через три роки молоду вчительку перевели в Іршаву – в середню школу (нині ліцей №1). Гарний був колектив. Пішла на пенсію за віком, але пропрацювала до 65 років (на замінах).
87-річна сестра Тамара приїхала з Вільхівки, щоб привітати іменинницю. «Я виросла біля сестри Ксенії і, як у Шевченка, «тут і коси посивіли». Вчилася в 6 класі на Вінниччині, коли сестра забрала до себе в Іршаву. Тут продовжила навчання у школі, закінчила університет». 53 років пропрацювала вчителькою на Рахівщині і у Вільхівці на Іршавщині.
Ксенія Йосипівна з чоловіком виховала двох дітей – вже згаданих Наталію й Анатолія, який мешкає в Ужгороді, має трьох онуків та шістьох правнуків. Чоловік іменинниці теж був довгожителем, помер на 91-му році життя.
Цікавимося у ювілярки секретом довголіття. «Труд і рух. Весь час була в роботі: з дітьми, по хазяйству, полягали спати, а я сіла провіряти купу зошитів. Думала собі: «Боже, коли вже так буде, що я собі спокійно полежу, спочину, - ділиться. - Та, Слава Богу, дождалася, що тепер вже не кажу це. Тепер не знаю, де дітися від того, що маю багато часу, а робити не можу». Сестра Тамара розповіла, що сестра любила й вишивати, й в’язати.
Донька Наталія додає, що у мами день починається з новин. Ксенія Йосипівна підтверджує: «Так, я встала, вділася і кажу: «Включай новини». Так хочу почути щось краще і радісніше, бо війна». На жаль, читати ювілярка не може. «Через це мама дуже страждає», - каже донька Наталія.
Нерідко до Ксенії Йосипівни навідуються учні чи телефонують на свята. «Недавно учень із Приборжавського був, 30 років минуло, як вчила його. Приїхав привітати. Тепер в Ужгороді мешкає», - каже іменинниця. Ксенія Йосипівна рада гостям. От і сьогодні усмішка не сходила з обличчя, дуже дякувала, що прийшли привітати.
Цікава інформація: на вулиці, де мешкає 100-річна Анна Цуцкова, проживає ще одна довгожителька – 103 - річна Ганна Фечка, яка теж працювала вчителькою.