Шана і пам’ять: прощання з Ярославом Федорці в Іршаві
Вчора, 03 листопада, в Іршаві, прощалися із полеглим захисником - солдатом, стрільцем - санітаром 3-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу механізованої роти військової частини А 0362 Ярославом Федорці.
Ярослав Іванович Федорці народився 12 листопада 1974 року в м.Іршава. Навчався в Іршавській СШ №1. Після закінчення школи, разом із братом-близнюком Сергієм продовжив навчання в Київському республіканському спортивному інтернаті. Опісля служив у армії в танкових військах. Працював тренером з футболу в Іршавській спортивній школі та був відомим футболістом місцевого ФК «Бужора», який у 1995 році став чемпіоном області. Далі була робота за кордоном, але з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну повернувся додому. Був мобілізований 8 березня 2023 року. Служив під Черніговом та на Донецькому напрямку. Загинув 1 березня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності української держави, перебуваючи на бойових позиціях на околиці села Семенівка Донецької області. Із 5 березня - вважався зниклим безвісти. Тільки через кілька місяців вдалося евакуювати тіло й ідентифікувати його за ДНК.
Прощання із захисником розпочалося на рідному подвір’ї по вулиці Шевченка, де настоятель Петропавлівського храму о.Михаїл Лях відслужив панахиду. Опісля траурний кортеж під супровід військового оркестру з Мукачева попрямував центральною вулицею міста до згаданої церкви. Священнослужителі відслужили заупокійну літургію, яку очолив протоієрей о.Василій Жупанин.
Вшанувати Героя та підтримати рідних прийшли друзі, сусіди, побратими та військовослужбовці, міський голова Віктор Симканинець та його заступник Іван Васильцюн. Військовослужбовець зачитав і вручив матері Ярослава Федорці пам’ятний лист від Головнокомандувача, генерала Олександра Сирського на знак глибокої вдячності та жертовне служіння в лавах ЗСУ. По тому жалобна хода попрямувала на кладовище на вулиці Українській, де Ярослава Федорці поховали з військовими почестями поруч побратимів на території Меморіалу.
Боєць був спортсменом, патріотом, користувався авторитетом у друзів й побратимів, завжди був готовий допомогти... У Героя залишилися мама, дружина Наталія, син Станіслав, брат Сергій і вуйко Василь, який опікувався племінниками, як синами. Щирі співчуття родині полеглого Ярослава! Вічна пам’ять і шана Воїну-Захиснику!
Важко знайти потрібні слова, неможливо заспокоїти біль та гіркоту від втрат. Кожен загиблий воїн – це болюча рана на душі кожного з нас. І не буде ніколи прощення за забрані життя українців. Герої не вмирають!
