Сьогодні, він попрощався від усіх тих, хто наповнював його життя, заради кого він пішов на віддану присягу: від матері і батька, від родини, друзів і знайомих. А ще від побратимів 93-ї та 128-ї бригад, від мужніх хлопців, які пліч-о-пліч, 10-ть років поспіль, стояли з ним до останнього його подиху на захисті Батьківщини. Він попрощався від тих, хто до сьогоднішнього дня навіть ніколи його не знав в обличчя, але прийшов віддати шану Герою, який ціною власного життя оберігав спокій кожного українця.

Олександр Іванович Князь, воїн, солдат, старший навідник мінометного взводу механізованого батальйону, захищав Україну починаючи з 2014 року. Народився 25.01.1986 року та проживав у с.Лоза, Іршавської громади. Востаннє батьки почули сина 27.01.2024 року і вже через два дні 29.01.2024 року, стало відомо, що Олександра Івановича більше немає в живих. Герой загинув на Донеччині, в районі виконання бойових завдань.

Зустрічали захисника навколішки всім селом, вистеливши коридор із лампадок та квітів. За християнськими традиціями, за участі більше п’ятнадцяти священнослужителів, у храмі Різдва Пресвятої Богородиці було проведено чин відспівування. Ховали Олександра Івановича на сільському кладовищі.

У нашого Героя залишилися старенькі батьки. Пам’ять про сина, від нині і назавжди, для них зберігатиме жовто-блакитний стяг та вручений, на знак глибокої вдячності за жертовне служіння у лавах ЗСУ пам’ятний лист «Від Головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного».

Вічна пам’ять Герою!

Батьки, глибоко співчуваємо та сумуємо разом з вами!

Щира людська подяка вам за сина!

Нехай Господь прийме його душу туди,

де праведні спочивають!