Зазвичай, ми розпочинаємо «текстовку» традиційно, публікуючи офіційну інформацію: «загинув Герой, ось такого року народження…» Сьогодні, ми хочемо розпочати розповідь про нашого Героя зовсім іншими словами.

Ще з 2014 року, отримавши дзвінок про те, що треба стати на захист України - він служить… Служить, захищаючи схід та захід, південь, північ, нас і вас, дітей та старших, багатих і бідних, всіх… Відважно й безкорисливо та з 27.11.2023 року залишиться в строю назавжди. В результаті мінометного обстрілу під час виконання бойового завдання, серце досвіченого механіка-водія 128-ї закарпатської бригади перестало битися назавжди. «Чорний скорботний лист» про смерть сина прийшлося отримати сивій мамі нашого захисника.

Вчора, від матері та батька, сестри та її сім’ї, улюблених племінників попрощався Сергій Вікторович Ахрименко 1980 р.н. з села Осій. Всім селом рідні, друзі, побратими, військовослужбовці, односільчани проводжали Сергія Вікторовича у останню земну дорогу. Прощальну панахиду за участі священнослужителів греко-католицької церкви відслужили у Свято-Михайлівському храмі с.Осій та поховали Героя на тамтешньому кладовищі.

Словами важко загоїти болючу рану втрати. У цю гірку мить, поділяємо горе та разом з Вами схиляємо голову в глибокій скорботі. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються у наших серцях. Вічна слава і пам'ять воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас. Хай Господь дарує Царство Небесне його душі, а сім'ї сили, щоб пережити ці надлюдські випробування.

Слава Герою!