Хай же пам’ять про всіх невинно заморених голодом, як та свічечка, ніколи не згасає в наших серцях.
Пам'ять – нескінченна книга, в якій записане все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-червоним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбовано слова про голод. Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду. А так вмирала майже вся Україна… Голод 1932-1933 рр. – трагедія, масштаби якої неможливо збагнути, голод травмував націю, залишивши на її тілі глибокі соціальні, психологічні та демографічні шрами.
Сьогодні, напередодні Дня пам’яті жертв Голодомору, у нашій територіальній громаді проведено поминальний день за жертвами імперських насильств над українцями, насамперед Голодомору 1932-1933 рр. Організовано мітинг-реквієм біля пам’ятника жертвам Голодоморів за участі священнослужителів нашого міста, шкільної родини, небайдужих мешканців та, звичайно ж, керівництва громади. Іршавський міський голова Віктор Симканинець разом з школярами піднесли до пам’ятника колоски пшениці, колись такі бажані й очікувані в кожній українській сім’ї. Після вступного слова ведучого Юрія Буряса, присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих, хто так і не дочекався колись скибочки хліба. Віршованими рядочками про ті пекельні голодні роки, звернулися до присутніх школярі. Протоієрей Михаїл Лях, настоятель Петро-Павлівського храму та настоятель греко-католицької церкви апостолів Петра і Павла отець Василь Петейчук відслужили поминальну панахиду, коротенько згадавши й про той факт, що російська влада повторює сценарій своїх ганебних, низьких, кровавих вчинків та й сьогодні прикладає максимум зусиль, щоб винищити український цвіт нації.
Завершивши скорботний захід Віктор Андрійович та керуючий справами (секретар) виконавчого комітету Іван Матіко разом з учнями-лідерами шкіл нашої громади піднесли живі квіти та лампадки до ще одного пам'ятного знаку жертвам Голодомору, який знаходиться на території храму святителя Василія Великого.
Хай же пам’ять про всіх невинно вбитих згуртує живих, дасть силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.
