Іршава провела в останню дорогу Захисника України - Віктора Панича
В Іршаві, 25 квітня, жителі нашої громади провели в останню земну дорогу земляка, воїна-Захисника України Віктора Панича. Вулицями міста траурний кортеж проводжали на колінах та в сльозах… Заупокійна панахида відбулась в Свято-Іллінському храмі міста, яку, в співслужінні духовенства Іршавського благочиння, очолив благочинний району, протоієрей Іван Лупак. Віддати шану Захиснику та розділити з рідними біль від важкої непоправної втрати прийшли міський голова Віктор Симканинець, заступник голови Хустської РВА Степан Бобик, Довжанський сільський голова Віктор Симканич, мешканці міста та сусідніх сіл, друзі і знайомі, побратими Віктора Івановича.
Народився Панич Віктор Іванович 22 грудня 1975 року в Іршаві, у творчій родині. Відрізнявся своєю доброю та веселою вдачею, був всебічно розвиненою особистістю. Це вплинуло на вибір його професій – коваля-художника та артиста оригінального жанру. Ще в 90-х роках він був захоплений ідеєю незалежності своєї країни, був членом Руху. Коли в 2014 році постало питання захисту кордонів держави – не вагаючись віддав цій справі понад два роки свого життя. Потім, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, маючи досвід ведення бойових дій, Віктор Іванович не зміг бути осторонь й добровільно з’явився до Іршавського територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Йому пропонували залишитись інструктором в Теробороні - він не погодився, і разом з побратимами в складі 128-ї Закарпатської гірсько-штурмової бригади за тиждень вже був на передовій.
У червні минулого року отримав важкі поранення та травми. Впродовж десяти місяців лікарі не тільки Ужгорода, Львова та Києва боролись за життя воїна, а й із Швейцарії та Німеччини. Він преніс декілька надважких операцій, але сили людські не безмежні… 21 квітня Віктора Панича не стало. Осиротіли дві донечки та стала вдовою дружина Тетяна, батьки втратили єдиного сина, три сестри – брата, а громада – талановитого артиста, свідомого громадянина, справжнього патріота України. Батьку покійного військовослужбовця на похороні вручили "Пам'ятний лист на знак глибокої вдячності за жертовне служіння в лавах Збройних сил України" від головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Проводжали нашого Героя під звуки Національного Гімну та залпи останнього салюту…
Висловлюємо слова співчуття родині та близьким Героя! Нехай Господь допоможе пережити біль непоправної втрати. Вічна йому пам'ять та шана… Герої не вмирають!
