Після 3 років пошуків у рідний Осій повернувся "на щиті" захисник України Михайло Матіко
Сьогодні, 29 липня 2026 року, Іршавська міська територіальна громада попрощалася із 39 -річним захисником України, командир міномету 1-го мінометного взводу мінометної батареї 2-го стрідецького батальйону військової частини А 0998 Михайлом Матіком.
Михайло народився в с. Осій Осійського старостату Іршавської міської територіальної громади 15 листопада 1984 року. Вчився в місцевій школі. Працював. Одружений, батько двох синів. Хресниця Мар’яна згадує, що батичко дуже любив життя, був дуже енергійним й працьовитим.
18 січня 2023 року був призваний по мобілізації Хустським РТЦК та СП. Відданий військовій присязі Михайло вірно служив українському народу у званні молодшого сержанта. Як згадувалося вище, М. Матіко був командиром міномету 1-го мінометного взводу мінометної батареї 2-го стрілецького батальйону військової частини А 0998.
Через кілька місяців з початку служби (з 21 травня 2023 року) вважався зниклим безвісти. Але нині вже офіційно підтверджено, що саме ця дата (21 травня 2023 року) вважається датою смерті - в офіційному сповіщенні йдеться «загинув під час виконання бойового завдання на вогневому пункті «П’ятий» мотопіхотного батальйону в/ч АО998 в районі міста Бахмут Донецької області».
Ці три роки невідомості стали найважчими для родини. Були пошуки, листи і звернення в різні інстанції. Родина не здавалася. Тіло повернули в рамках репатріаційних заходів. Підтверджено за допомогою ДНК…
За час проходження служби М. Матіко зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. Функціональні обов’язки виконував зразково, користувався авторитетом серед колег, був добре підготовленим військовослужбовцем, мав високий рівень мотивації до військової служби та професійного самовдосконалення. Завжди був чуйним та ввічливим до оточуючих. Проявив мужність та героїзм, стійкість та рішучість, був вірний військовій присязі та українському народу.
Сьогодні, 29 липня, захисника України ховали. Траурна колона вирушила із Іршави, проводжали Героя «живим коридором». Супроводжували авто з ветеранами війни, фахівцями ветеранського простору "Вдома". В селі Ільниця, через яку проїжджали, провести захисника в останню путь вийшов місцевий люд, вчителі Ільницького спортивно - гуманітарного ліцею, працівники підприємств «Берег -кабель», «К"Лен» та інших.
В с. Осій дорогу встелили квітами, був «живий коридор», дзвонили дзвони. Кортеж їхав у присілок Лази, що високо в горах, до будинку Героя. Його зустрічали священники – настоятель Свято-Георгіївського православного храму, протоієрей о. Сергій Ісак та протоієрей о. Петро Катринець, рідні. Тут відбулася панахида.
Опісля колона рушила у зворотному напрямку в центр – до Свято-Георгіївського православного храму. Вхід був встелений квітами, учні й учениці Осійської ЗЗСО І-ІІІ ступенів ім. Федора Потушняка разом з директоркою Мартою Маргітою розгорнули по обидва боки стяги України.
Чин похорону у співслужінні з місцевим духовенством очолив благочинний Іршавського благочиння Іван Лупак. Вшанувати захисника окрім родини, прийшло багато односельчан, а також очільник Іршавської громади Віктор Симканинець, староста Іван Попович. За словами старости, Осій вже має 7 загиблих захисників та 4 зниклих безвісти.
Після проповіді й прощального листа, військовослужбовець зачитав і вручив родині пам’ятний лист від Головнокомандувача генерала Михайла Драпатого на знак глибокої вдячності та жертовне служіння в лавах ЗСУ.
Захисника Михайла з почестями поховали на одному з чотирьох кладовищ села.
У воїна залишилася дружина Оксана, двоє синів, мати.
Низько вклоняємося Герою та висловлюємо співчуття родині.
Вічна та світла пам'ять, тобі наш воїне!
