Село Загаття попрощалося із стрільцем ТРО Василем Пинзеником
Василь Пинзеник народився 13 серпня 1976 року. Навчався у Загатській СШ (нині ЗЗСО І-ІІІ ступенів). Працював на підсобних роботах в селі.
Був призваний на службу торік - 27 листопада 2025 року. Був солдатом, стрільцем 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 1-го батальйону територіальної оборони.
Вірний військовій присязі, стояв на захисті Батьківщини. Однак, отримавши ушкодження на полі бою, помер в лікарні. Причина - поліорганна недостатність. Нині мати захисника Анна, якій за 70 років, згадує, що зайшов в хижу син й повідомив: «Но, бабо, ниє більше вашого Василя». «Я кажу: «Што дурниці говориш?!» Дотепер не вірю», - говорить у розмові з нами. Із 4 дітей пані Ганни у війську служив не тільки син Василь, нині на захисті рідної країни стоїть й син Станіслав (був присутній на похоронах). Наш захисник Василь Пинзеник – батько трьох дітей.
Захисника проводжала Іршава, оскільки траурний кортеж вирушив від патологоанатомічного відділення Іршавської міської лікарні у супроводі автоколони із ветеранами війни, представниками ветеранського простору «Вдома». Люди вийшли із дворів, дітки із вихователями, тримаючи в руках жовто -блакитні прапорці, - із садків, із сільрад, шкіл у селах, які проїжджали – Брід, вул. Колоднянська у с. Загаття.
Вулицю Шелелівську в с. Загаття (колись Шелельовиця була окремим селом), де мешкав захисник, дорогу встелили квітами, односельчани стояли на колінах із стягами. У дворі будинку настоятель храмів Різдва Пресвятої Богородиці в Загатті та святого Пророка Іллі, що в «шелелівському мікрорайоні», Михайло Звонар відслужив панахиду.
Далі хода рушила до церкви, яка неподалік. Невеличка деревяна сакральна споруда вмістила всіх, хто прийшов попрощатися. Грав оркестр із Закарпатської обласної філармонії з Ужгорода, коли труну накривали стягом. Чин похорону у співслужінні із десятком священників очолив декан Іршавського деканату Мукачівської греко-католицької церкви Михайло Францух.
Віддати останню шану захиснику України прийшли рідні, друзі, однокласники, побратими, сусіди, військові, міський голова Віктор Симканинець, староста Загатянського старостату Ростислав Цільо.
Отець М. Францух у проповіді зауважив, що мусимо питати себе щодня «Що я зробив (-ла) сьогодні для нашої Перемоги, для того, щоб не гинули хлопці?!». «Ми повинні молитися. Не тільки священники, а всі. Сила молитви велика, захисники й захисниці відчувають її».
Представник першого відділу Хустського РТЦК та СП зачитав Пам'ятний лист від Головнокомандувача ЗСУ генерала Олександра Сирського — на знак глибокої вдячності за його жертовне служіння, відданість державі та захист України. Вручив сину Юрію.
Поховали захисника України на сільському кладовищі з військовими почестями.
У військового залишилися мама, троє дітей, два брати та сестра…
Вічна пам’ять і шана Герою.
