Климовицька гімназія влаштувала вечір спогадів про колишнього директора закладу Юрія Лендєла
У коридорі Климовицької гімназії Загатянського старостинського округу Іршавської громади було людно, як на великій перерві. Але цього разу тут панувала особлива тиша, що буває лише тоді, коли сотні сердець б’ються в один такт, згадуючи Людину, яка була серцем цього закладу.
Нещодавно у стінах Климовицької гімназії пройшов вечір зустрічі та спогадів «Світло, яке залишається з нами», присвячений багаторічній праці колишнього директора гімназії Юрія Лендєла. Це була тепла зустріч великої родини, яку він плекав десятиліттями. Здавалося, директор просто вийшов на хвилинку в коридор перевірити чи все гаразд, і ось-ось повернеться знову в кабінет. Екран оживав старими чорно-білими кадрами. Кожне фото викликало в залі то тихий сміх, то ледь чутне зітхання та сльози.
Зала ледь вмістила всіх, хто прийшов вклонитися пам’яті керівника-ветерани педагоги: Надія Котубей, Катерина Котубей - ті, хто розпочинав свій педагогічний шлях із директором. А також керівники та представники громади: Віктор Симканинець – голова Іршавської міської ради, Тамара Супрун - головна спеціалістка відділу освіти, охорони здоров’я, культури, сім’ї, молоді та спорту Іршавської міської ради, Іван Терпай – заступник директора Іршавського МЦПО, Віталія Лендел - директорка Климовицької гімназії, Ростислав Цільо - староста Загатянського старостинського округу.
Цікавими спогадами ділилися педагоги, колеги, представники родини сім’я - син Сергій та донька Олеся Лендєли. Син, до речі, ветеран російсько - української війни.
Зустріч не була вечором прощання… Навпаки, це було ствердження того, що справжній Вчитель нікуди не йде. Він залишається в кожній цеглині відбудованої школи, у кожному посадженому дереві та в долях тисяч діток, яким він дав путівку в життя. Вечір завершився символічним запаленням свічки пам’яті. Кожен вогник у руках присутніх став символом того знання та людяності, які директор посіяв у наших душах.
Дирекція гімназії дякує приватному підприємцю м. Іршава - Лупаку Сергію за надану матеріальну допомогу та активну громадянську позицію. А також всім, хто долучився до організації вечора.
Кажуть, що вчительська доля - як свічка, яка згорає, даючи світло іншим. Юрій Лендєл не просто горів сам, він навчив світитися кожного з нас. Нехай цей вечір стане початком нової традиції.
Пам’ятаймо не лише дати та вчинки! Бережім у собі те світло, яке він нам залишив.
Фото Аліни Цільо
