Іршавська громада попрощалася із 33 - річним захисником Іваном Жупанином
Іван Жупанин народився 9 червня 1992 року місті Іршава та виріс разом із братом Василем. Все життя захисника повязане з Іршавою. Тут вчився в ЗОШ № 1 (тепер ліцей №1). Разом з братом працювали будівельниками, іноді - на сезонних роботах.
Проте повномасштабне вторгнення росію в Україну у лютому 2022 року змінило життя багатьох. 1 вересня того ж року Івана Жупанина призвали, служив кулеметником стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 1-го батальйону територіальної оборони військової частини А7031. За деякий час призвали й брата Василя. Але виконували свій громадянський обовязок у різних частинах. Як розповів Василь Жупанин, із братом постійно зідзвонювалися, коли була можливість. Принагідно згадує, що брат Іван любив рибалку та спорт, особливо важку атлетику. Вдома облаштували собі невеличкий спортзал. Тітка Марія додала, що племінник завжди їй допомагав, був дуже працьовитим.
Та нещодавно прийшла трагічна звістка: 15 вересня 2025 року виконуюче бойове завдання в районі населеного пункту Тьоткіне курської області російської федерації, відданий військовій присязі та українському народові захисник Іван Жупанин загинув.
У неділю, 21 вересня 2025 року, на свято Різдва Пресвятої Борогодиці Іршавська громада прощалася із захисником. Рідні, ветерани, військовослужбовці, сусіди зібралися біля патологоанатомічного відділення лікарні, що в центрі міста Іршава. Звідти траурний кортеж попрямував до православної Свято - Іллінської церкви.
Біля храму катафалк зустрічав військовий оркестр з Мукачева та всі, хто прийшов провести Героя в останню путь. Попрощатися із солдатом Іваном Жупанином прийшли й Іршавський міський голова Віктор Симканинець та заступник Іван Васильцюн. Священнослужителі відслужили заупокійну літургію, яку очолив о. Юрій Павлович. Військовослужбовець вручив брату загиблого Василю памятний лист на знак глибокої вдячності та жертовного служіння в лавах ЗСУ від Головнокомандувача генерала Олександра Сирського. По тому жалобна хода попрямувала на кладовище, що на вулиці Український. Захисника поховали з військовими почестями на Меморіалі Героїв, що загинули за незалежність України.
У нашого захисника залишилися мати, брат Василь, тітка Марія. Щирі співчуття родині полеглого Героя!
Вічна пам’ять і шана!
Нині важко знайти потрібні слова, неможливо заспокоїти біль та гіркоту від втрат. Бо кожен загиблий воїн – це болюча рана на душі кожного з нас.
